Історія України: коли продати нічого – можна продати майбутнє

1736069_1000

Вчора Міністерство фінансів України провело виплату за облігаціями зовнішньої позики в рамках надання держгарантій за кредитами перед чесними інвесторами. Сума виплати склала 505 мільйонів доларів. Це моментально відбилося на валютному курсі і гривня по відношенню до долара моментально просіла більш ніж на 60 копійок, а за підсумками двох днів її вартість впала більш ніж на гривню, повернувши курс на рівень квітня цього року.

Такі платежі український уряд зобов’язаний проводити два рази на рік – згідно з умовами угоди про реструктуризацію державного боргу, підписаного екс-міністром фінансів Яресько з групою інвесторів, які володіють левовою часткою українських єврооблігацій. Завдяки підписанню угоди, Україні вдалося уникнути дефолту. І хоча тоді вдалося списати 3 мільярди боргу і відстрочити виплату 8,5 мільярда на 4 роки, даний договір аж ніяк не можна назвати гуманним. Адже за ним, крім збільшеної на 0,5% прибутковості облігацій, випущених замість існуючих, Україна повинна буде розплачуватися з кредиторами своїм фінансовим зростанням, сплачуючи власникам облігацій певний відсоток від ВВП (за наявності економічного зростання) у період 2021 – 2040 років. У разі якщо таке зростання перевищить 3% ВВП на рік, то з перевищення буде віддаватися 15%. Якщо ж зростання ВВП складе більше 4% на рік, то відрахування зростуть до 40%. І це протягом 20 років. Тобто Уряд вже розпродає Україну в майбутньому часі. Згідно розрахункам, при темпах економічного зростання, що становлять 10% в рік, за 20 років Україна виплатить кредиторам понад 100 мільярдів доларів. Щоб зрозуміти багато це чи мало можна порівняти цю суму з поточним українським ВВП, який становить 90 мільярдів. Погодьтеся, це набагато більше так “щедро” списаних трьох мільярдів. Але ж уряд визнає, що тільки прискорене зростання економіки, що перевищує загальносвітове, дозволить поліпшити якість життя українців. А на сьогоднішній день світова економіка, незважаючи на широкі кризові явища, зростає щорічно приблизно на 3%.

Варто сказати, що основна мета, з якою підписувалася ця угода “понад усе” так і не була виконана оскільки полягало воно виходячи з вимог МВФ для надання Україні чергового кредитного траншу, який з тих пір так і не надійшов.

You may also lik

Напишіть відгук

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *